Про світовий досвід застосування технології energy storage і її перспективи в Україні розповідає в ексклюзивному Q&A новий експерт Finnish Energy Hub — Нік Турчак, технічний консультант з систем гнучкості та зберігання енергії, ValueStack, Амстердам, Нідерланди
1. Який потенціал застосування технології energy storage в умовах українського ринку електроенергії?
Технологія Energy Storage на ринку існує у формі двох Гідроакумулюючих Електростанцій (ГАЕС), які зараз працюють на ринку електричної енергії. ГАЕС працюють за чітко визначеним графіком: накопичують вночі й віддають вдень. Оскільки це довгострокові (12+ годин) накопичувачі, то їм вигідні наявні коливання між денною й нічною ціною на ринку «на добу наперед», які зможуть покрити суттєві операційні та енергетичні втрати саме цієї технології накопичення.
Ми ж говоримо про потенціал застосування акумуляторних технологій, що можуть швидко реагувати на раптові зміни об’єму генерації й попиту. У масштабі енергосистеми країни проблема швидкого балансування стає все гострішою, але робочого ринкового механізму для компенсації великим акумуляторним системам накопичення енергії за «швидке» балансування мережі наразі не існує.
Основні вигодонабувачі таких послуг — це національний оператор мереж передачі (НЕК «Укренерго») та потенційно Оператори Систем Розподілу, коли йде мова про балансування «малих» сонячних електростанцій потужністю до 50 кВт. На сьогодні для них ця проблема не стоїть настільки гостро попри частку енергії з відновлювальних джерел, що постійно зростає й погано піддається прогнозуванню на проміжках у 5 – 15 хв.
Для енергосистеми України основним механізмом компенсації за послуги балансування в ці проміжки має бути ринок допоміжних послуг. Ринок електроенергії формально був запущений 1-го липня 2019-го, але де факто учасники тривалий час не могли взяти в ньому участь, тому що процедура сертифікації ресурсів перебувала на розгляді в НКРЕКП. Поки відбулося дві сертифікації учасників, і наразі обсяг цього ринку важко спрогнозувати.
З іншого боку, непоганий потенціал існує для накопичувачів електричної енергії на боці споживача (так звані рішення «за лічильником»), за допомогою яких малі споживачі можуть купувати енергію за нічним тарифом і використовувати її вдень, а середні й великі — залишатися в межах договірної потужності під час пікових навантажень. Такі системи можуть допомагати Операторам Систем Розподілу за умови участі таких систем у програмах Керування Попитом (Demand Response).
Як показала закордонна практика, найкращий інструмент, що заохочує інвестиції в сучасні технології накопичення, — це так званий ринок електричної енергії «реального часу», у якому всі гравці ринку можуть продавати енергію або керувати її попитом на інтервалах у 5 або менше хвилин (наразі в Україні запроваджено годинне балансування).
Саме на таких ринках іноді бувають так звані «від`ємні» ціни на електрику, коли споживачу або накопичувачу доплачують за гарантоване споживання «надлишкової» електроенергії від ВДЕ.
Якщо екстраполювати процент електричної енергії, що надходить від відновлювальних джерел, і плановані введення в експлуатацію великих сонячних і вітрових станцій у 2020-2021 рр., то мережі півдня України зіштовхнуться з такими ж проблемами.
Тому найпростіший спосіб оцінити потенціал ринку — це порахувати вартість енергії від ВДЕ, за яку платники податків заплатять за «зеленим тарифом» після 2020, але яку мережа не зможе прийняти через технічні обмеження й низьку швидкість реакції. Тому завдання учасників ринку — запустити ефективні механізми стимуляції галузі й не допустити такого марнотратства.
2. Чому необхідно досліджувати цю технологію й розглядати умови її потенційного застосування?
Тут дві передумови — стратегічна й тактична. Стратегічно енергосистема України має об`єднатися з Європейською мережею ENTSO-E. Передумовою цього є перехід в реальний автономний режим і так звана «відсинхронізація» від російської й білоруської магістральних електромереж. А це призведе до того, що наші диспетчери не зможуть розраховувати на той буфер стабільності по частоті мережі, який надавала нашій ОЕС російсько-білоруська система передачі. У такому режимі керувати ОЕС буде складніше, і система вимагатиме швидких балансуючих потужностей, кращих технологій диспетчеризації тощо.
Більш тактична необхідність — уможливити гнучкість, ефективність енергетичної системи й здатність інтегрувати в собі велику частку ВДЕ, особливо на півдні країни. Наприклад, південь Одеської області має найкращий сонячний ресурс і водночас найбільші обмеження для під'єднання нових генерувальних потужностей ВДЕ.
3. Які світові компанії вже мають готові батареї, технічні рішення, які можна було б використати в Україні?
Системи Накопичення Енергії (СНЕ) на основі акумуляторів різних типів — це дуже зріла індустрія. Попри швидкі темпи росту на розвинених ринках (США, Велика Британія й Західна Європа), виробники, інтегратори та підрядні організації, що спеціалізуються на СНЕ, бачать неабиякий потенціал в українському ринку.
Готові рішення з Європи, особливо для домогосподарств та невеликих організацій, можна використовувати вже зараз, але імпортуються малі СНЕ лише «на замовлення» через відсутність стимулів до їх використання.
Єдиний виняток — це датацентри й місця, де електрична мережа або відсутня, або перебуває в аварійному стані. Enel, E.on, RWE та інші європейські постачальники співпрацюють з постачальниками обладнання й надають пільгові тарифи / фінансові стимули бізнесам і домогосподарствам, — особливо тим, у яких уже встановлені малі сонячні електростанції.
4. Які основні проблеми можуть виникнути на цьому шляху, наприклад, запуску ринку допоміжних послуг та формування тарифу на послуги energy storage?
У цілому, я б виділив наступні проблеми:
1. Державна стратегії розвитку СНЕ відсутня: кошти не були виділені навіть на пілотні проекти. Закордонні донори теж не хочуть ризикувати, навіть у пілотних проектах.
2. Ринки не транслюють цінові сигнали для «пом'якшення» пікових навантажень малим та середнім споживачам.
3. Відсутність регуляторної бази щодо роботи СНЕ (кодекси мереж, правила експлуатації, тощо).
4. Ціни на електроенергію законодавчо обмежені, навіть для балансуючого ринку. Ринки або не пристосовані для швидких СНЕ, як внутрішньодобовий ринок, або не працюють, як ринок допоміжних послуг.
5. Висока вартість капіталу й очікування швидкої окупності проектів у сфері енергетики.
Усе це призводить до того, що наразі реальні стимули для інвесторів щодо розвитку СНЕ в Україні відсутні. Однак останні новини від НЕК «Укренерго» стосовно будівництва балансуючих СНЕ на літій-іонних батареях у партнерстві з ЄБРР дають сподівання на запуск цього ринку для інвесторів у 2020-2021.
Comments